відкручений
ВІДКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкрути́ти;
// У знач. прикм.
Перед терасою пустував, вириваючись із відкрученого крана, розбишака-струмок (Донч., VI, 1957, 518);
*У порівн. В неї голос затрусивсь, неначе одкручена.. струна (Н.-Лев., III, 1956, 331).
Словник української мови (СУМ-11)