відкушений
ВІДКУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкуси́ти;
// У знач. прикм.
Він уперто жував травину й спльовував убік відкушені шматки стебла (Сміл., Зустрічі, 1936, 69).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДКУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкуси́ти;
// У знач. прикм.
Він уперто жував травину й спльовував убік відкушені шматки стебла (Сміл., Зустрічі, 1936, 69).
Словник української мови (СУМ-11)