відламувати

ВІДЛА́МУВАТИ, ую, уєш і ВІДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. відло́млять; док., перех. Ламаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого.

Почали чистити [губи] і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (Фр., VI, 1951, 150);

Підірване вибухами каміння вони передусім відламували міцними ломами від породи (Коцюба, Нові береги, 1959, 78);

Дівчата кинулися до куща, одломили по маленькій гілці червоної калини (Н.-Лев., II, 1956, 173);

Іван Зубов відломив шматок хліба (Кучер, Чорноморці, 1956, 307).

Значення в інших словниках

1. відламувати — відла́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відламувати — -ую, -уєш і відломлювати, -юю, -юєш, недок., відламати, -аю, -аєш і відломити, -омлю, -омиш; мн. відломлять; док., перех. Ламаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відламувати — ВІДЛА́МУВАТИ, ую, уєш, ВІДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. відло́млять; док., що. Ламаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого.  Словник української мови у 20 томах
4. відламувати — див. ламати  Словник синонімів Вусика
5. відламувати — ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти.  Словник синонімів української мови
6. відламувати — Відла́мувати, -ла́мую, -ла́муєш; відлама́ти, -ма́ю, -ма́єш і відло́млювати, -ломи́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відламувати — Відла́мувати, -мую, -єш сов. в. відламати, -маю, -єш, гл. Отламывать, отломать.  Словник української мови Грінченка