Значення в інших словниках відлучувати — відлу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови відлучувати — див. відлучати. Великий тлумачний словник сучасної мови відлучувати — ВІДЛУ́ЧУВАТИ див. відлуча́ти. Словник української мови у 20 томах відлучувати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД'Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови відлучувати — Відлучувати, -чую, -єш гл. = відлучати. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32. Словник української мови Грінченка