Значення в інших словниках
-
відлучувати —
відлу́чувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
відлучувати —
ВІДЛУ́ЧУВАТИ див. відлуча́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
відлучувати —
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД'Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. — Док.
Словник синонімів української мови
-
відлучувати —
ВІДЛУ́ЧУВАТИ див. відлуча́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
відлучувати —
Відлучувати, -чую, -єш гл. = відлучати. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32.
Словник української мови Грінченка