відлучати
відлуча́ти
-аю, -аєш і рідко відлучувати, -ую, -уєш, недок., відлучити, -учу, -учиш, док., перех.
1》 Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв'язку, порушувати стосунки з ким-, чим-небудь.
Відлучати від церкви кого — проголошувати чужим церкві, вилучати із загалу віруючих.
2》 Припиняти годування дитини грудьми, материнським молоком.
|| Не допускати маля свійської тварини до матері, щоб воно ссало. Відлучати від грудей.
Великий тлумачний словник сучасної української мови