Великий тлумачний словник сучасної мови

відлучання

відлуча́ння

-я, с.

Дія за знач. відлучати й відлучатися 1), 2).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відлучання — відлуча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. відлучання — ВІДЛУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відлуча́ти і відлуча́тися 1, 2. Оптимальним строком відлучання ягнят від маток є дво- або тримісячний вік (з навч. літ.); Відлучання членів бригади інкасаторів, які супроводжують цінності, допускається з дозволу старшого бригади інкасаторів (з мови документів).  Словник української мови у 20 томах
  3. відлучання — Відлуча́ння, відлу́чення, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відлучання — ВІДЛУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відлуча́ти й відлуча́тися 1, 2.  Словник української мови в 11 томах
  5. відлучання — Відлуча́ння, -ня с. 1) Разлученіе, отдѣленіе. 2) Отниманіе (ребенка отъ груди).  Словник української мови Грінченка