відляск
ВІ́ДЛЯСК, у, ч. Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук.
Взяла Марина хлопця за підборідок, поцілувала тричі, аж одляски пішли попід вербами (Н.-Лев., І, 1956, 97);
Глухо пішов відляск води лісом (Коб., Вибр., 1949, 402);
Молодий сміх відлясками пішов по подвір’ї (Кир., Вибр., 1960, 87).
Словник української мови (СУМ-11)