відляск —
ві́дляск іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
відляск —
-у, ч. Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відляск —
ВІ́ДЛЯСК, у, ч. Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук. Нестямний відляск роздався по хаті (Панас Мирний); Молодий сміх відлясками пішов по подвір'ї (І. Кириленко); Було боляче розплющувати повіки, бо відляск хвиль – наче удари ножа (Валерій Шевчук).
Словник української мови у 20 томах
відляск —
ВІ́ДЛЯСК, у, ч. Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук. Взяла Марина хлопця за підборідок, поцілувала тричі, аж одляски пішли попід вербами (Н.-Лев., І, 1956, 97); Глухо пішов відляск води лісом (Коб., Вибр., 1949, 402); Молодий сміх відлясками пішов по подвір’ї (Кир., Вибр., 1960, 87).
Словник української мови в 11 томах