відмагати
ВІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМОГТИ́, о́жу, о́жеш; мин. ч. відмі́г, могла́, ло́; док., перех., розм., рідко. Відбирати, віднімати.
Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім’ю людей, то треба було хати (Вовчок, І, 1955, 27).
Словник української мови (СУМ-11)