відмагати

ВІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМОГТИ́, о́жу, о́жеш; мин. ч. відмі́г, могла́, ло́; док., що, розм., рідко.

Відбирати, віднімати.

Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім'ю людей, то треба було хати (Марко Вовчок);

Як то погано заборговувати будь-кому на цьому світі, ще добре, коли борг відмагають роботизною, а не занапащенням душі (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. відмагати — відмага́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відмагати — -аю, -аєш, недок., відмогти, -ожу, -ожеш; мин. ч. відміг, -могла, -могло; док., перех., розм., рідко. Відбирати, віднімати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмагати — ВІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМОГТИ́, о́жу, о́жеш; мин. ч. відмі́г, могла́, ло́; док., перех., розм., рідко. Відбирати, віднімати. Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім’ю людей, то треба було хати (Вовчок, І, 1955, 27).  Словник української мови в 11 томах