відмагатися
ВІДМАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДМОГТИ́СЯ, о́жуся, о́жешся; мин. ч. відмі́гся, могла́ся, ло́ся; док.
1. Відмовлятися від якоїсь дії, думки; не погоджуватися з чим-небудь.
А проте все-таки не одмагаюся, що літературне діло – наше перше діло (Панас Мирний);
Зоня довго відмагалася, потім згодилася так говорити (Леся Українка);
– Стала я відмагатися, а він і слухати не хоче, вже тягне з зятем лантухи десь із-за хліва (О. Гончар);
Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти .. Одмоглася тим, що болить голова, і лишилася вдома (Б. Грінченко);
– Петро Іванович казав, що його зараз одвезуть [у лікарню].., – спробував одмогтися лікар (Л. Яновська);
// Чинити опір комусь.
Леонід все міцніше притискав до себе дівчину, і вона, не одмагаючись, тепло линула до його плеча (О. Гончар).
2. рідко. Позбуватися кого-, чого-небудь.
Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)