відмивати
ВІДМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Миючи, очищати кого-, що-небудь від бруду і т. ін.
Полоскала [Оленка], викручувала сорочку, відмивала комір, рукави (Горд., II, 1959, 66);
— Сажі на тобі було три цебра. Почали відмивати — вода як чорнило стала (Донч., VI, 1957, 128);
— Рук не можу одмити з гною (Коцюб., II, 1955, 18);
*Образно. Чорну душу милом не відмиєш (Укр.. присл.., 1955, 160).
2. спец. Промиваючи, відділяти що-небудь від домішок.
Відмивати золотий пісок.
Словник української мови (СУМ-11)