Словник української мови в 11 томах

відмовник

ВІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відмовник — відмо́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. відмовник — -а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту. Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів та відмовників (Б.  Словник української мови у 20 томах