ВІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
відмовник —
відмо́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
відмовник —
-а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відмовник —
ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту. Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів та відмовників (Б.
Словник української мови у 20 томах