відмовник

відмо́вник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. відмовник — -а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту. Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів та відмовників (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах