відмовник

відмо́вник

-а, ч.

Той, хто відмовляється від чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. відмовник — відмо́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту. Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів та відмовників (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. відмовник — ВІДМО́ВНИК, а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах