відмінний
ВІДМІ́ННИЙ, а, е.
1. Який чимось відрізняється від кого-, чого-небудь.
Раз їм почувся згори шум, одмінний од шуму плавнів (Коцюб., І, 1955, 360);
Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125);
Як часто дивували її несподівані, але завжди такі сміливі, відмінні від інших думки Тараса! (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 271).
2. Який має високу якість; дуже гарний, дуже добрий.
Кількість бригад відмінної якості зростає у нас з кожним днем (Рад. Укр., 6.IX 1950, 2);
Продукція відмінної якості;
// Дуже вмілий.
Відмінний стрілець, вона швидко опанувала снайперську майстерність (Кучер, Чорноморці, 1956, 169).
Словник української мови (СУМ-11)