відмітник ВІДМІ́ТНИК, а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки. Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках відмітник — відмі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови відмітник — -а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки. Великий тлумачний словник сучасної мови відмітник — Знач, карбач, таврувач, див. відмінник, маркер, мітчик Словник чужослів Павло Штепа