відмітник

відмі́тник

-а, спец.

Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки.

Значення в інших словниках

1. відмітник — відмі́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відмітник — Знач, карбач, таврувач, див. відмінник, маркер, мітчик  Словник чужослів Павло Штепа
3. відмітник — ВІДМІ́ТНИК, а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки.  Словник української мови в 11 томах