відмітник
ВІДМІ́ТНИК, а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмітник — відмі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відмітник — -а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмітник — Знач, карбач, таврувач, див. відмінник, маркер, мітчик Словник чужослів Павло Штепа