1. Орфографічний словник української мови

відмітник

відмі́тник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмітник — -а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відмітник — Знач, карбач, таврувач, див. відмінник, маркер, мітчик Словник чужослів Павло Штепа
  3. відмітник — ВІДМІ́ТНИК, а, спец. Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки. Словник української мови в 11 томах