відпорний

ВІДПО́РНИЙ, а, е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч.

Чому я плачу? Що на таке життя родилася? Адже і в мені повинна бути якась відпорна сила, а чому я піддаюся? (Коб., 1, 1956, 194);

Де говорять горна — там вона відпорна — вільної Країни Рад сила непоборна! (Тич., І, 1946, 228).

Значення в інших словниках

1. відпорний — відпо́рний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. відпорний — Відпо́рний. Стійкий. Сей крілик невибагливий і дуже відпорний проти всяких хвороб, студений й спеки (Товариш, 1908, 116); Прерізні лісні кущі малини, яловець і інші сильні та відпорні рослини й цвіти, що буяли колись у повній розкоші...  Українська літературна мова на Буковині
3. відпорний — Тривкий, стійкий, негнучий; (- силу) незламний, непохитний.  Словник синонімів Караванського
4. відпорний — -а, -е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відпорний — ВІДПО́РНИЙ, а, е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч. Чому я плачу? Що на таке життя родилася? Адже і в мені повинна бути якась відпорна сила, а чому я піддаюся? (О. Кобилянська); – Чим заручитесь ви перед Богом, що недосвідчені й гарячі голови спудеїв ваших відпорні будуть... (Р. Іваничук).  Словник української мови у 20 томах