відпорний
Відпо́рний. Стійкий. Сей крілик невибагливий і дуже відпорний проти всяких хвороб, студений й спеки (Товариш, 1908, 116); Прерізні лісні кущі малини, яловець і інші сильні та відпорні рослини й цвіти, що буяли колись у повній розкоші, прилягли тепер до землі й були майже з корінням повитягані (Коб., Битва, 57)
// пол. odporny — витривалий, стійкий.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.