відпускник

ВІДПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває у відпустці.

Вийшло [з автомобіля] двоє.. людей, зовнішність яких не дуже відрізнялася від… відпускників, що інколи надміру зловживають ласкою південного сонця (Літ. Укр., З.VIІ 1962, 1).

Значення в інших словниках

1. відпускник — відпускни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відпускник — -а, ч. Той, хто перебуває у відпустці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпускник — ВІДПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває у відпустці. У великій просторій залі куняє кілька пасажирів і сидить на кошику матрос-відпускник (Б. Антоненко-Давидович); З вагонних вікон стриміли голови поранених і фронтовиків-відпускників (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. відпускник — Відпускни́к, -ка́; -ники́, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)