відпускник
ВІДПУСКНИ́К, а́, ч.
Той, хто перебуває у відпустці.
У великій просторій залі куняє кілька пасажирів і сидить на кошику матрос-відпускник (Б. Антоненко-Давидович);
З вагонних вікон стриміли голови поранених і фронтовиків-відпускників (Б. Харчук);
[Васильков (подав руку Кравцову):] Привіт відпускникам! Засмаг, схуд – це непогано, але чому не добув, приїхав раніше? За заводом скучив? (О. Коломієць).
Словник української мови (СУМ-20)