Великий тлумачний словник сучасної мови

відпускник

відпускни́к

-а, ч.

Той, хто перебуває у відпустці.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відпускник — відпускни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. відпускник — ВІДПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває у відпустці. У великій просторій залі куняє кілька пасажирів і сидить на кошику матрос-відпускник (Б. Антоненко-Давидович); З вагонних вікон стриміли голови поранених і фронтовиків-відпускників (Б.  Словник української мови у 20 томах
  3. відпускник — Відпускни́к, -ка́; -ники́, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відпускник — ВІДПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває у відпустці. Вийшло [з автомобіля] двоє.. людей, зовнішність яких не дуже відрізнялася від… відпускників, що інколи надміру зловживають ласкою південного сонця (Літ. Укр., З.VIІ 1962, 1).  Словник української мови в 11 томах