відрада
ВІДРА́ДА, и, ж. Те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, задоволення.
Не було Остапові сну, ані відпочинку; не було спокою, ані відради (Вовчок, І, 1955, 329);
Якась відрада, тихе вдоволення обняло йому душу (Мак., Вибр., 1954, 25);
Усе навіює відраду — і вітряки, й сади густі (Сос., II, 1958, 363).
Словник української мови (СУМ-11)