відраджувати
ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку.
— Так і так, — починає Савчиха, — хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити та не відраджуйте (Мак., Вибр., 1954, 81);
Усі відраджали їй покидати свої сторони (Коцюб., І, 1955., 77);
Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася (Горд., Дівчина.., 1954, 48);
Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук (Л. Укр., V, 1956, 176);
Я відрадив би йому робити подібні речі потай (Шовк., Інженери, 1956, 75).
Словник української мови (СУМ-11)