відраджувати
ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку.
— Так і так, — починає Савчиха, — хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити та не відраджуйте (Мак., Вибр., 1954, 81);
Усі відраджали їй покидати свої сторони (Коцюб., І, 1955., 77);
Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася (Горд., Дівчина.., 1954, 48);
Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук (Л. Укр., V, 1956, 176);
Я відрадив би йому робити подібні речі потай (Шовк., Інженери, 1956, 75).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відраджувати — відра́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відраджувати — -ую, -уєш і відраджати, -аю, -аєш, недок., відрадити, -джу, -диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, рідше кому, також з інфін. Відмовляти від якоїсь дії, вчинку. Словник української мови у 20 томах
- відраджувати — див. радити Словник синонімів Вусика
- відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
- відраджувати — Відра́джувати, -ра́джую, -джуєш; відра́дити, -ра́джу, -диш; відра́дь, -ра́дьте = відра́ювати, відра́яти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)