відраджувати

Значення в інших словниках

1. відраджувати — відра́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відраджувати — -ую, -уєш і відраджати, -аю, -аєш, недок., відрадити, -джу, -диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, рідше кому, також з інфін. Відмовляти від якоїсь дії, вчинку. Словник української мови у 20 томах
4. відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
5. відраджувати — Відра́джувати, -ра́джую, -джуєш; відра́дити, -ра́джу, -диш; відра́дь, -ра́дьте = відра́ювати, відра́яти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Словник української мови в 11 томах