радити

Відговорювати, відмовляти (до чого), відраджувати, відраювати, впливати (на кого), доводити, збуджувати (до чого), інструктувати, консультувати, навчати, надоумлювати, налучати, напоумлювати, напоумляти, направляти, напрямляти, напучати, напучувати, нараджувати, нараювати, наставляти, настановляти, настренчувати, наструнчувати, наущати, націлювати, націляти, охотити, переконувати, підбивати (на що), підказувати, підохочувати, підуськувати, повчати, поохочувати, приохочувати, прираджувати, присовітувати, раїти, раяти, рекомендувати, розбакувати (відраджувати), розраджувати, розраювати, розохочувати, скеровувати, совітати, совітувати, спонукати, спонукувати, спрямовувати, схиляти, учити

Фразеологічні синоніми: виводити на путь праведну; давати добрий совіт; давати пораду; давати раду; давати рецепт (рецепти); давати совіт; збуджувати цікавість (до чого); знімати більма з очей; навертати (наводити) на розум; навертати на ум; навчати добру; навчати розуму; навчати уму-розуму; наставляти (направляти) на вірний шлях; наставляти на добрий розум; наставляти на вірну дорогу; наставляти на вірну путь; наставляти на добрий розум; наставляти на праведну путь; наставляти на пуття; наставляти на путь істини; наставляти на розум; підбивати під лікоть руку; повертати на путь праведних; прислужуватися добрим словом; прислужуватися словом

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радити — ра́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. радити — Ра́дити (над чим?). Обговорювати, розглядати. Буковиньский сойм, як кажуть, має бути скликаний по великодни на коротку сесию, на котрій будуть радити лише над будовою льокальних зелізниць на шляхах Вижниця — Неполоківці або Вижниця — Лукавець (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. радити — Давати |по|раду, дораджувати, консультувати, д. раяти; (над чим) радитися; (у скруті) вживати заходів <н. треба щось радити>; (ким) Б. З. ПОРЯДКУВАТИ; док. ПОРАДИТИ, піддати думку. Словник синонімів Караванського
  4. радити — -джу, -диш, недок. 1》 неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти за яких-небудь обставин, допомагати добрим словом у скруті. 2》 неперех. Те саме, що радитися 2). 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в певних обставинах, допомагати добрим словом у скруті. Словник української мови у 20 томах
  6. радити — Добре той радить, що людей не звадить. Хто не приводить людей до колотнечі, той дає добру раду. Другого радься, а свій розум май. Вислухай терпеливо чужу думку, та сам рішай. Радься всіх, слухай лиш одного, а то себе самого. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. радити — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  8. радити — Ра́дити, ра́джу, ра́диш, ра́дить, ра́дять; радь, ра́дьмо, ра́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в яких-небудь обставинах, допомагати добрим словом у скруті. Дядько радить мені заїхати в Коломию (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. радити — Ра́дити, -джу, -диш гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Словник української мови Грінченка