1. Словник синонімів української мови

радити

II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.; ПОВЧА́ТИ, УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ) розм., УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ) кому, розм. (наставляти, роблячи зауваження, наказуючи — з можливим відтінком непотрібного або надокучливого, надмірного повчання); НАПОУМЛЯ́ТИ розм., УРОЗУМЛЯ́ТИ (ВРОЗУМЛЯ́ТИ) розм. (навчати діяти розумно, розсудливо). — Док.: наста́вити, настанови́ти, напути́ти, навчи́ти (научи́ти), наусти́ти, указа́ти (вказа́ти), напоу́мити, урозу́мити (врозу́мити). Увечері Уляна вже.. наставляла сина, щоб він дивився за своєю жінкою (Григорій Тютюнник); — І що тобі за охота дитину такого навчати? — звернулася Настя до чоловіка.. — Ніколи батьківської поради не дасть; усе жартує та, немов той ворог, на лихо настановля (Л. Яновська); Як відомо, малу дитину навчають і напучують батьки й добрі вчителі (І. Цюпа); Він.. почав навчати її, до кого звернутися у Києві і як знайти нас (О. Досвітній); Знов мені нагадалася небіжка неня. Бувало наказувала мені, щоби я шанувався, бо не буде з мене господаря (Лесь Мартович); І доки він запрягає, мати повчає сина: — Гляди ж, синку, не балуйся (О. Донченко); — Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. — Любий мій, не вчіть мене... — Та я не вчу. Я тільки кажу (О. Довженко); Яке право мають вони контролювати його вчинки? Він не дитина, не монах і не хлоп. І ніхто не сміє йому вказувати (З. Тулуб); — Напоумте його! Ви розгадали — душею він добрий, але ж боюсь я за нього! (О. Гончар). — Пор. II. ра́дити, 3. спрямо́вувати.

РА́ДИТИ (давати пораду, пропозицію, вказівку тощо), РА́ЯТИ (РА́ЇТИ) розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм., ДОРА́ДЖУВАТИ розм.; КОНСУЛЬТУВА́ТИ (давати консультацію з якогось питання); ПРОПОНУВА́ТИ, ПІДКА́ЗУВАТИ (рекомендувати комусь, як діяти, застерігаючи кого-небудь від чогось). — Док.: пора́дити, пора́яти (пора́їти), нара́яти, нара́дити, дора́дити, проконсультува́ти, запропонува́ти, підказа́ти. Кожний радив, як треба зробити, щоб спіймати бугая, і, як водиться, ті, що радили, самі боялися його ловити (Григорій Тютюнник); Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці (І. Нечуй-Левицький); Сава нараджує Маркові гнати корів долом (К. Гордієнко); — Як вам буде тяжко, то спродайте молоді бички! — дораджував Михайло батькові (О. Кобилянська); Марат Нилович охоче консультував хлопців, радив, що і як робити (Ю. Збанацький); — Пропоную нашій веселій Оксанці завжди дбати про те, щоб ніхто не сумував і щоб всі всміхалися (О. Іваненко). — Пор. II. наставля́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радити — ра́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. радити — Ра́дити (над чим?). Обговорювати, розглядати. Буковиньский сойм, як кажуть, має бути скликаний по великодни на коротку сесию, на котрій будуть радити лише над будовою льокальних зелізниць на шляхах Вижниця — Неполоківці або Вижниця — Лукавець (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. радити — Давати |по|раду, дораджувати, консультувати, д. раяти; (над чим) радитися; (у скруті) вживати заходів <н. треба щось радити>; (ким) Б. З. ПОРЯДКУВАТИ; док. ПОРАДИТИ, піддати думку. Словник синонімів Караванського
  4. радити — Відговорювати, відмовляти (до чого), відраджувати, відраювати, впливати (на кого), доводити, збуджувати (до чого), інструктувати, консультувати, навчати, надоумлювати, налучати, напоумлювати, напоумляти, направляти, напрямляти, напучати, напучувати... Словник синонімів Вусика
  5. радити — -джу, -диш, недок. 1》 неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти за яких-небудь обставин, допомагати добрим словом у скруті. 2》 неперех. Те саме, що радитися 2). 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в певних обставинах, допомагати добрим словом у скруті. Словник української мови у 20 томах
  7. радити — Добре той радить, що людей не звадить. Хто не приводить людей до колотнечі, той дає добру раду. Другого радься, а свій розум май. Вислухай терпеливо чужу думку, та сам рішай. Радься всіх, слухай лиш одного, а то себе самого. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. радити — Ра́дити, ра́джу, ра́диш, ра́дить, ра́дять; радь, ра́дьмо, ра́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в яких-небудь обставинах, допомагати добрим словом у скруті. Дядько радить мені заїхати в Коломию (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. радити — Ра́дити, -джу, -диш гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Словник української мови Грінченка