1. Словник української мови в 11 томах

радити

РА́ДИТИ, джу, диш, недок.

1. неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в яких-небудь обставинах, допомагати добрим словом у скруті.

Дядько радить мені заїхати в Коломию (Л. Укр., V, 1956, 147);

Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи і в думці вже націлював [її] у ведмедя (Вовчок, І, 1955, 343);

Горький, Чехов, Франко, Коцюбинський завжди радили молодим авторам вчитися, наполегливо поліпшувати свою письменницьку техніку (Літ. газ., 7.VI 1951, 2).

2. неперех. Те саме, що ра́дитися 2.

На селі Зобралася [зібралася] громада радить, Кого голить у москалі (Шевч., II, 1963, 272);

Робочі зібрались і радять. Треба і нам скликать людей (Коцюб., II, 1955, 70).

Ра́дити ра́ду див. ра́да.

3. перех. Шукати вихід з якого-небудь становища, робити щось для поліпшення його.

Роман гукнув на жінку, щоб виймала з бодні гроші.. Та всі, які єсть!.. Катеринка… десятка… друга… третя!.. сто тридцять! Мало!.. А проте — треба щось радити!.. Так чи інак, а земля мусить бути його власністю (Коцюб., І, 1955, 106).

4. неперех., ким, рідко. Розпоряджатися чиєю-небудь долею.

Не моя то воля; Родинонька мною радить, нещаслива доля (Чуб., V, 1874, 141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радити — ра́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. радити — Ра́дити (над чим?). Обговорювати, розглядати. Буковиньский сойм, як кажуть, має бути скликаний по великодни на коротку сесию, на котрій будуть радити лише над будовою льокальних зелізниць на шляхах Вижниця — Неполоківці або Вижниця — Лукавець (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. радити — Давати |по|раду, дораджувати, консультувати, д. раяти; (над чим) радитися; (у скруті) вживати заходів <н. треба щось радити>; (ким) Б. З. ПОРЯДКУВАТИ; док. ПОРАДИТИ, піддати думку. Словник синонімів Караванського
  4. радити — Відговорювати, відмовляти (до чого), відраджувати, відраювати, впливати (на кого), доводити, збуджувати (до чого), інструктувати, консультувати, навчати, надоумлювати, налучати, напоумлювати, напоумляти, направляти, напрямляти, напучати, напучувати... Словник синонімів Вусика
  5. радити — -джу, -диш, недок. 1》 неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти за яких-небудь обставин, допомагати добрим словом у скруті. 2》 неперех. Те саме, що радитися 2). 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в певних обставинах, допомагати добрим словом у скруті. Словник української мови у 20 томах
  7. радити — Добре той радить, що людей не звадить. Хто не приводить людей до колотнечі, той дає добру раду. Другого радься, а свій розум май. Вислухай терпеливо чужу думку, та сам рішай. Радься всіх, слухай лиш одного, а то себе самого. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. радити — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  9. радити — Ра́дити, ра́джу, ра́диш, ра́дить, ра́дять; радь, ра́дьмо, ра́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. радити — Ра́дити, -джу, -диш гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Словник української мови Грінченка