відраджувати
ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, рідше кому, також з інфін.
Відмовляти від якоїсь дії, вчинку.
– Так і так, – починає Савчиха, – хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити, та не відраджуйте (О. Маковей);
Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася (К. Гордієнко);
Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде);
Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук (Леся Українка);
Гаврик хотів скидати пальто, щоб братися до роботи, та Михась одрадив: не треба, як стане душно, тодi можна скинути, а то ще застудитися можна (В. Винниченко);
Кохана, хоч і одмовляла, та знала його краще за всіх – не одрадиш... (Л. Смілянський);
Я відрадив би йому робити подібні речі потай (Ю. Шовкопляс).
Значення в інших словниках
- відраджувати — відра́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відраджувати — -ую, -уєш і відраджати, -аю, -аєш, недок., відрадити, -джу, -диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відраджувати — див. радити Словник синонімів Вусика
- відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
- відраджувати — Відра́джувати, -ра́джую, -джуєш; відра́дити, -ра́джу, -диш; відра́дь, -ра́дьте = відра́ювати, відра́яти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Словник української мови в 11 томах