1. Словник синонімів української мови

відраджувати

ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив (Тимко) погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); — Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете — умру.. — І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відраджувати — відра́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відраджувати — -ую, -уєш і відраджати, -аю, -аєш, недок., відрадити, -джу, -диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, рідше кому, також з інфін. Відмовляти від якоїсь дії, вчинку. Словник української мови у 20 томах
  4. відраджувати — див. радити Словник синонімів Вусика
  5. відраджувати — Відра́джувати, -ра́джую, -джуєш; відра́дити, -ра́джу, -диш; відра́дь, -ра́дьте = відра́ювати, відра́яти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відраджувати — ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. Словник української мови в 11 томах