відрадити

ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Суліман, хоч і не намовляв його одружитися з Катериною, проте й не відраджував від цього кроку (Ірина Вільде); Заново вшив (Тимко) погрібничок, хотів ще й колодязь поправити, та Павло розрадив (Григорій Тютюнник); — Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете — умру.. — І не гомоніть! Не відмовляйте! Змилуйтеся! (Марко Вовчок); Старі відбивали його, щоб не женився на наймичці (Панас Мирний); Іван Виговський і інші православні пани, що служили в Богдановому війську, розраяли йти на Польщу (І. Нечуй-Левицький).