відрадонька
ВІДРА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до відра́да.
— Нема мені ні щастенька, ні одрадоньки і ніякої втіхи!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 331);
Є і в моїй душі сумні пісеньки, а нема відрадоньки в ній (У. Кравч., Вибр., 1958, 249).
Словник української мови (СУМ-11)