відрубаний

ВІДРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відруба́ти.

Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається індик після того, як голова одрубана (Мирний, II, 1954,88);

*У порівн. Ось з роботи перемучені спішать [дівчатонька], Руки й ноги мов одрубані болять (Фр., X, 1954, 15).

Значення в інших словниках

1. відрубаний — відру́баний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відрубаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відрубати. || відрубано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відрубаний — ВІДРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відруба́ти. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається індик після того, як голова одрубана (Панас Мирний); Я відчув, як від мене щось відділилося, мов сокирою відрубане відпало (О.  Словник української мови у 20 томах