відсадок
ВІДСА́ДОК, дка, ч. Частина куща, кореневища і т. ін., відокремлена для самостійного проростання.
Чорну смородину і порічки розмножують головним чином здерев’янілими живцями та відсадками (Колг. енц., II, 1956, 526).
Словник української мови (СУМ-11)