відсахуватися
ВІДСА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.
1. без додатка і від кого — чого. Раптово відсуватися, відхилятися, відскакувати.
Він, підводиться з трави, йде в напрямі млина, потім відсахується, біжить берегом назад (Шиян, Баланда, 1957, 112);
[Кумельський (відсахується зляканий):] Ні, що це ви, хіба це можна! (Коч., II, 1956, 511);
— Тепер будеш моя навіки. З острахом великим вона од його одсахнулася (Вовчок, І, 1955, 163);
Старшина блиснув кишеньковим ліхтариком і відсахнувся (Кучер, Чорноморці, 1956, 213).
2. тільки док., від кого, рідко кого, перен. Припинити, порвати з ким-небудь стосунки.
— Одсахнусь тебе… Зречусь тебе, мій сину… (Мирний, II, 1954, 298);
[Грицько:] Зроблю, як кажеш, відсахнуся Галі (Сам., II, 1958, 78);
Всі відсахнулися від неї, і вона на люди не могла показатися тепер (Горд., II, 1959, 90).
Словник української мови (СУМ-11)