відсвіження
ВІДСВІ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. відсвіжи́ти.
— Ти поралася нині до полудня зі мною в господарці, потребуєш тепер відсвіження (Коб., III, 1956, 176);
Прагнення поета до свіжого непритертого епітета переростає в тенденцію, властиву творчо-поетичній манері М. Рильського, — як один з прийомів оновлення, відсвіження мовно-художніх засобів і боротьби з мовним штампом (Рад. літ-во, 3, 1965, 74).
Словник української мови (СУМ-11)