відсипати
ВІДСИ́ПАТИ див. відсипа́ти.
ВІДСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. відси́плють; док., перех.
1. Надбираючи, сипати частину чогось у посудину, мішок і т. ін. (про сипкі та дрібні тіла).
Черниця.. пшона одміряє у глечик, одсипає муки в миску (Вовчок, І, 1955, 253);
Павло знімає зі спини чувал, несе до засіки, половину відсипає (Тют., Вир, 1964, 368);
— Ось я зараз.. одсиплю в припіл оброку коням (Н.-Лев., І, 1956, 582);
Я щедро відсипав їй горіхів (Чаб., Катюша, 1960, 47).
2. Надбирати частину рідкої страви в іншу посудину.
Відсипала борщу в глечик (Сл. Гр.);
// розм. Відливати рідину куди-небудь.
Я, не вагаючись, мерщій одсипав у невеличкі пляшечки і м’ятних, і гофманських капель (Мирний, IV, 1955, 380).
Словник української мови (СУМ-11)