відстрочувати
ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший строк.
— Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям — І завтра ж — далі не одстрочу (Котл., І, 1952, 90);
Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Рибак, Час.., 1960, 83).
Словник української мови (СУМ-11)