відстрочувати

1. (реченець) відкладати, відкласти, повідкладати, відтягати, відтягти, повідтягати, див. разстрочувати

2. (шити) вистрочувати, вистрочити, повистрочувати, застрочувати, застрочити, позастрочувати, настрочувати, настрочити, понастрочувати, обстрочувати, пообстрочувати, построчувати, построчити

Значення в інших словниках

1. відстрочувати — відстро́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відстрочувати — зп., (сплату) ВІДКЛАДАТИ <�затримувати> на час, відтягати <�відкладати, відсувати> термін чого, д. підвішувати, ок. віддавнювати; (дію) переносити.  Словник синонімів Караванського
3. відстрочувати — -ую, -уєш, недок., відстрочити, -чу, -чиш, док., перех. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший строк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відстрочувати — ВІДСТРО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший термін.  Словник української мови у 20 томах
5. відстрочувати — ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ рідше. — Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́.  Словник синонімів української мови
6. відстрочувати — ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший строк. — Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям — І завтра ж — далі не одстрочу (Котл., І, 1952, 90); Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Рибак, Час.., 1960, 83).  Словник української мови в 11 томах