відстороняти

Відсовувати, відсувати, відсунути, повідсовувати, повідсувати, усувати, усунути, повсувати, відхиляти, відхилити, повідхиляти, ухиляти, ухилити, повхиляти, виганяти, вигонити, вигнати, повиганяти, розгоняти, розгонити, розігнати, порозгоняти, звільняти, звільнити, позвільняти

Значення в інших словниках

1. відстороняти — відстороня́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відстороняти — -яю, -яєш і відсторонювати, -юю, -юєш, недок. відсторонити, -оню, -ониш, док., перех., рідко. 1》 Те саме, що відсувати 1). || Відштовхувати, відпихати когось від себе. 2》 кого від чого. Те саме, що усувати; звільняти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстороняти — ВІДСТОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що відсува́ти 1. Володя відсторонив папір. – Не напишу! – прошепотів він (О. Донченко); // Відштовхувати, відпихати когось від себе.  Словник української мови у 20 томах
4. відстороняти — див. усувати  Словник синонімів Вусика
5. відстороняти — ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи); РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). — Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку..  Словник синонімів української мови
6. відстороняти — ВІДСТОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що відсува́ти 1. Володя відсторонив папір. — Не напишу! — прошепотів він (Донч.  Словник української мови в 11 томах