Словник української мови в 11 томах

відстороняти

ВІДСТОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., рідко.

1. Те саме, що відсува́ти 1.

Володя відсторонив папір. — Не напишу! — прошепотів він (Донч., III, 1956, 271);

// Відштовхувати, відпихати когось від себе.

— Тіточко-голубочко! пустіть-бо! — забігаючи уперед, одно просить Івась. — А то не пущу і вас. — Добре-добре, — одсторонюючи його, — каже Параска (Мирний, IV, 1955, 99);

Відсторонивши його рішучим рухом руки, не оглядаючися, пройшла попри остовпілого Володка (Фр., II, 1950, 77);

Мсьє Абель похитав головою й відсторонив губами склянку з водою (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 182).

2. кого від чого. Те саме, що усува́ти; звільняти.

— Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша… (Гончар, Людина.., 1960, 21);

Часто-густо [батьки].. відсторонюють дітей від трудових обов’язків.. і внаслідок цього виховують білоручок (Літ. газ., 13.III 1959, 3).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відстороняти — відстороня́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. відстороняти — -яю, -яєш і відсторонювати, -юю, -юєш, недок. відсторонити, -оню, -ониш, док., перех., рідко. 1》 Те саме, що відсувати 1). || Відштовхувати, відпихати когось від себе. 2》 кого від чого. Те саме, що усувати; звільняти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстороняти — Відсовувати, відсувати, відсунути, повідсовувати, повідсувати, усувати, усунути, повсувати, відхиляти, відхилити, повідхиляти, ухиляти, ухилити, повхиляти, виганяти, вигонити, вигнати, повиганяти, розгоняти, розгонити, розігнати, порозгоняти, звільняти, звільнити, позвільняти  Словник чужослів Павло Штепа
  4. відстороняти — ВІДСТОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що відсува́ти 1. Володя відсторонив папір. – Не напишу! – прошепотів він (О. Донченко); // Відштовхувати, відпихати когось від себе.  Словник української мови у 20 томах
  5. відстороняти — див. усувати  Словник синонімів Вусика
  6. відстороняти — ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи); РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). — Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку..  Словник синонімів української мови