відстрочувати
ВІДСТРО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.
Переносити виконання або виплату чогось на пізніший термін.
Перевищення надходжень від продажу над балансовою вартістю слід відстрочувати та амортизувати протягом строку оренди (з наук.-техн. літ.);
– Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям – І завтра ж – далі не одстрочу (І. Котляревський);
Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Н. Рибак);
Колапс радянської економіки відстрочила злива “нафтодоларів”. У той час ціни на енергоносії піднялись на порядок (з наук. літ.).
ВІДСТРО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВІДСТРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док.
Те саме, що вистро́чувати 1.
Для більшої міцності шви на джинсах стали відстрочувати подвійним рядком (з наук.-попул. літ.);
Штори необхідно шити з шовку або оксамиту. Бічні підлоги необхідно відстрочити золотою бахромою, пензликами і крученим шнуром (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)