відстрочувати
ВІДСТРО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.
Переносити виконання або виплату чогось на пізніший термін.
Перевищення надходжень від продажу над балансовою вартістю слід відстрочувати та амортизувати протягом строку оренди (з наук.-техн. літ.);
– Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям – І завтра ж – далі не одстрочу (І. Котляревський);
Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Н. Рибак);
Колапс радянської економіки відстрочила злива “нафтодоларів”. У той час ціни на енергоносії піднялись на порядок (з наук. літ.).
ВІДСТРО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВІДСТРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док.
Те саме, що вистро́чувати 1.
Для більшої міцності шви на джинсах стали відстрочувати подвійним рядком (з наук.-попул. літ.);
Штори необхідно шити з шовку або оксамиту. Бічні підлоги необхідно відстрочити золотою бахромою, пензликами і крученим шнуром (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- відстрочувати — відстро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відстрочувати — зп., (сплату) ВІДКЛАДАТИ <�затримувати> на час, відтягати <�відкладати, відсувати> термін чого, д. підвішувати, ок. віддавнювати; (дію) переносити. Словник синонімів Караванського
- відстрочувати — -ую, -уєш, недок., відстрочити, -чу, -чиш, док., перех. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший строк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстрочувати — 1. (реченець) відкладати, відкласти, повідкладати, відтягати, відтягти, повідтягати, див. разстрочувати 2. (шити) вистрочувати, вистрочити, повистрочувати, застрочувати, застрочити, позастрочувати, настрочувати, настрочити, понастрочувати, обстрочувати, пообстрочувати, построчувати, построчити Словник чужослів Павло Штепа
- відстрочувати — ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ рідше. — Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Словник синонімів української мови
- відстрочувати — ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший строк. — Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям — І завтра ж — далі не одстрочу (Котл., І, 1952, 90); Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Рибак, Час.., 1960, 83). Словник української мови в 11 томах