відступницький
ВІДСТУ́ПНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до відсту́пник.
Тут, уже на королівській службі,.. його кості швидко обросли відступницьким м’ясом (Стельмах, Хліб.., 1959, 18).
2. Стос. до відступництва.
Партія викрила відступницьку, ворожу суть ідеї мирного співіснування в ідеологічній галузі (Ком Укр., 4, 1963, 63).
Словник української мови (СУМ-11)