відступницький
ВІДСТУ́ПНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до відсту́пник.
Твій герб, відступнику Яремо, в віках чорнітиме окремо. Не княжим знаком, не орлом, твоїм відступницьким тавром (Л. Костенко);
* Образно. Тут, уже на королівській службі, .. його кості швидко обросли відступницьким м'ясом (М. Стельмах).
2. Стос. до відступництва.
Немає потреби підкреслювати, що відступницька поведінка Розенберга цілком задовольняла Коха (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)